Амурчик іноді полюбляє привертати до себе увагу цікавим і приємним мені способом - залізти на стіл, за яким я сиджу, і проходжатись перед моїм носом, або влягтись безпосередно так, щоб неможливо було його не почухати за вушком. :)
Хоча це відволікає, але ж це так приємно, що тваринка тобі довіряє і любить тебе! :)
Тишком-нишком березень добіг до своєї середини, а весною ще й не пахне.
Але Амурчик з задоволенням позує для своїх світлинок та з нетерпінням очікує теплого сонечка. :)